Перша в історії Індії автоматична міжпланетна станція, призначена для вивчення Марса, дісталася орбіти Червоної планети і успішно на ній закріпилася. Про це повідомляється на сторінках офіційного сайту Індійської організації космічних досліджень (Indian Space Research Organization, ISRO).
Зонд Мангальян (Mangalyaan) вирушив у політ 5 листопада 2013 року за допомогою індійської ракети-носія PSLV з майданчика Космічного центру ім. Сатіша Дхавана на острові Шріхарікота, і після місяця на навколоземній орбіті взяв курс на Марс. Після закінчення перельоту і перевірки стану обладнання зонд отримав команду на виведення на орбіту.
Цей процес почався о 07:17 ранку 24 вересня за індійським часом (05:47 мск). Під час виконання маневру основний і вісім допоміжних двигунів пропрацювали протягом 24 хвилин. Отримати підтвердження про успіх вдалося ще через 12,5 хвилин, так як зонд вийшов на орбіту з тіньового по відношенню до Землі боку Марса і зв'язок тимчасово перервався.
Автори проекту зазначають, що основною метою місії є випробування технологій, які в майбутньому планується використовувати для національної пілотованої марсіанської програми, серед яких орбітальні маневри з переведення апарату з геоцентричної на геліоцентричну траєкторію, а потім на орбіту навколо Марса; розвиток моделювання, розрахунку та аналізу параметрів орбіти; навігація на всіх етапах польоту; підтримання двостороннього зв'язку; відпрацювання функціонування в автономному режимі на випадок виникнення нештатних ситуацій.
Індійський прем'єр-міністр Нарендра Моді (Narendra Modi) спостерігав за виведенням Мангальяна на орбіту, заявивши пізніше, що «вчені з Індії увійшли в історію». Дійсно, тут є чим пишатися, оскільки Індія стала першою країною, якій поодинці вдалося з першої спроби успішно здійснити автоматичну місію на Марс. Раніше такого успіху вдалося домогтися тільки країнам, які беруть участь у роботі європейського космічного агентства. Індійське космічне агентство, серед іншого, стало шостим у світі, який відправив автоматичну станцію до Марса. До неї аналогічні програми реалізовувалися СРСР, США, Японією, Європою і Китаєм. Загальна вартість проекту, за деякими оцінками, не перевищує $85 млн.