У ході найтривалішої як за часом, так і за відстанню космічної подорожі, тривалість якої вже перевалила за 30 років, зонди-близнюки Вояджер-1 і Вояджер-2 (Voyager) неухильно наближаються до меж Сонячної системи і готуються до виходу в міжзоряний простір. Чим далі апарати віддаляються, тим більш цікаві подробиці про будову прикордонних областей Сонячної системи з'ясовуються, змушуючи вчених коригувати уявлення про нашу планетну систему.
Нагадаємо, в серпні прилади на борту Вояджера-1, який знаходиться на відстані понад 122 астрономічних одиниць від Землі, зафіксували різкі зміни в потоці космічних променів різного походження. Прилади показали кілька сплесків активності аномальних космічних променів - частинок з енергіями понад 0,5 мегаелектронвольт, що народжуються в області геліосферного ударного шару. Наприкінці серпня їхній потік упав майже до нуля. Водночас почав зростати потік галактичних космічних променів, частинок, що приходять з міжзоряного простору (з енергіями близько 70 гігаелектронвольт).
Детальний аналіз зафіксованої зондом області показав, що силові лінії сонячного магнітного поля з'єднуються з лініями міжзоряного поля, чому дана область отримала назву «магнітної автостради»: тут кількість вихідних зсередини геліосфери низькоенергетичних частинок знижується, і вони починають пропускати частинки високих енергій з міжзоряного простору. При цьому конфігурація магнітного поля змушує їх рухатися вздовж кордону геліосфери, як по кільцевій автостраді. Дані про магнітне поле, отримані Вояджером, вказують на посилення магнітного поля, але напрямок магнітних силових ліній не змінився. Тому вчені поки не можуть заявити, що апарат вийшов у міжзоряний простір.