Сорт абрикоса «Манітоба» викликає інтерес серед багатьох садівників. Це дерево має численні переваги, а недоліки практично відсутні. Він стійкий до морозів, засух, захворювань і дає добрий урожай. Для успішного вирощування важливо правильно посадити абрикос і забезпечити йому комплексний догляд.
Сорт «Манітоба» є гібридним, створеним у 1945 році на Морденській сільськогосподарській станції в Канаді. Назву отримав за іменем провінції Манітоба, де був виведений. Для його створення використовували абрикоси «Маккле» та «Скаут» (сибірсько-маньчжурська група).
Особливості сорту
Абрикос «Манітоба» — це міцні, розлогі плодові дерева. Основні характеристики:
- Висота дерев до 5 м;
- Густа і розкидиста крона;
- Побеги короткі;
- Довгі овальні листя з глибокими зубцями, заострені на кінці, світло-зеленого забарвлення;
- Об’ємні квітки розового відтінку з сильним ароматом, що нагадує медові нотки;
- При масовому цвітінні крона має декоративну привабливість, подібну до сакури;
- Плоди досягають розміру 45 г, при правильному догляді можуть зростати до 95–105 г;
- Повністю зрілий плід має яскраво-оранжевий колір, іноді з легким рум’янцем на 10% поверхні;
- Форма плодів — яйцеподібна;
- М’якоть середньої щільності, умерено сочна, нежна і солодка з лимонним відтінком;
- Косточка велика (7–8% від маси плоду), має горьке ядро, розташоване безпосередньо в середині.
Якщо забезпечити дереву правильну обрізку і догляд, крона може сформуватися за 2 роки. На фото видно, що шкірка плодів має волохатий покриття, що надає їм бархатисту текстуру. Внутрішня частина плодів м’яка і без горького смаку.
Кліматичні особливості
Сорт «Манітоба» відомий своєю неприхотливістю. Він добре переносить сухість і морози, що зумовлено кліматичними умовами провінції Манітоба — резко континентальним літом і холодною зимою. Цей сорт може вирощуватися в середньому пасі Радянського Союзу без потреби у захисті від морозу.
Він належить до 4-ї зони зимостійкості і добре переносить температури до -29–34 °C. Дерево має довгий період глибокого зимового спокою, а його квітки та бруньки стійкі до морозів. У східних регіонах Росії вирощування цього сорту є особливо ефективним.
Опиління, період цвітіння і терміни дозрівання
Абрикос «Манітоба» — самоплідний сорт, тому не потребує дерев-опилів. Однак для збільшення кількості зав’язей рекомендується посадити поруч такі сорти:
- Ананасний;
- Десертний;
- Триумф Східний.
Цвітіння відбувається у квітні–май. Терміни дозрівання залежать від клімату регіону: урожай можна збирати наприкінці липня або на початку серпня. У південних областях плоди досягають зрілості в першій декаді липня.
Урожайність і плодоношення
Сорт «Манітоба» має середню урожайність. Плодоношення починається на 3–4 рік після посадки саджанців, а при вирощуванні з косточки — на 5-й рік. Кількість плодів на дереві впливає на їхню масу: чим більше плодів, тим менша їхня величина.
Плоди можна використовувати як свіжими, так і для переробки. З них добре виготовляються джеми, соки, компоти та варення. Однак перевезення плодів не рекомендується через їхню чутливість до механічних пошкоджень.
Стійкість до захворювань і шкідників
Сорт «Манітоба» має високий імунітет. Він стійкий до багатьох грибкових і бактеріальних захворювань, але може страждати від монилиозу (мониліального ожога). Ця проблема часто спостерігається на південному Уралі, Сходньому Кавказі та у центральних областях.
Для боротьби з монилиозом необхідно видалити і спалити заражені гілки, обробити дерева препаратами, що містять мідь (бордоска рідина, «Хорус»), а також знищити шкідників. Профілактика включає опріскові обробки ранньою весною та до цвітіння.
Особливості посадки і догляду
Для успішного вирощування важливо правильно вибрати місце, підг
Для успішного вирощування важливо правильно вибрати місце, підготувати ґрунт і дотримати схему посадки. Територія для абрикоса повинна бути сонячною, без залишкової вологи, з добре розпушеним ґрунтом. На глибоких ямах (до 60 см) укладається шар перегнилої торф’яної або садової жовчи товщиною 15–20 см, зверху — сірчано-глиняна змішана з піском. Відстань між деревами встановлюється в 3–4 м.
Посадку проводять у період активного росту кореневої системи — наприкінці вересня або на початку квітня. При посадці саджанця підбирають варіант, де кореневий шийник має бути на рівні з поверхнею ґрунту. Після посадки дерево обпрасовують, а ґрунт навколо стебла покривають мульчою (шлаком, соломою або корою).
Під час зростання дерева необхідно забезпечити йому регулярне поливання в період формування плодів і після оплодіння. Однак перевільовання ґрунту знижує стійкість до морозів, тому зволоження проводять обмежено. Літніми місяцями під час сухої погоди дерево поливають 1–2 рази на тиждень.
Обрізка виконується щороку у кінці зими, якщо не виникає небажання створити розлогий кроновий овальний вигляд. Важливо видалити сухі гілки, які можуть бути джерелом поширення шкідників. У перші роки після посадки обрізка проводиться з метою формування правильної крони.
Дерево не потребує частого внесення добрив, але у південних регіонах можна застосовувати мінеральні мікросуміші. Під час зимового періоду рекомендується окутити кореневу систему гілками або хвоєю, щоб зменшити навантаження на дерево.
Плоди «Манітоба» збирають вручну, коли вони повністю дозріли. Завдяки м’якоті й бархатистому покриттю, вони добре підходять для свіжого споживання або приготування тиску. Для зберігання плоди рекомендується викладати у мішечки, щоб запобігти пошкодженням.