Трагічний випадок з радянським кораблем «Союз-1» був не першим і не останнім прикладом в історії освоєння космосу.
23 квітня 1967 року відбувся пуск корабля «Союз-1», командиром якого був космонавт Володимир Комаров. Наступного дня на орбіті планували його зістиковку з «Союзом-2», проте все пішло не так, і Комарову належало самостійно повернути корабель на землю. Все могло пройти благополучно, якби не несправність «Союзу-1», - його парашут не розкрився при приземленні. Космонавт Володимир Комаров загинув.
«Аполлон-1»
Вперше загибель космонавтів сталася 27 січня 1967 року в США під час підготовки до першого пілотованого польоту на Місяць. Американські льотчики Вірджіл Гріссом, Едвард Вайт і Роджер Чаффі тренувалися в командному модулі корабля місії, що отримала назву «Аполлон-1», коли на борту відчувався запах гару. Космонавти встигли повідомити про пожежу, проте вогонь охопив корабель блискавично, і рятувальники космодрому не змогли допомогти.
Створення кораблів «Аполлон» проводилося в умовах космічної гонки між СРСР і США, чим обумовлювався великий поспіх при підготовці польотів, конструюванні та перевірці бортів. Проблеми виникали і зі зв'язком, і з бортовими приладами з самого початку, проте їх залишали без належної уваги, думаючи лише про можливу першість. Така проблема була і у Радянського Союзу.
«Союз-11»
6 червня 1971 року космічний корабель «Союз-11» здійснив вихід на орбіту для стикування зі станцією «Салют-1». На його борту полетів дублюючий екіпаж, у складі якого були Георгій Добровольський, Владислав Волков і Віктор Пацаєв. Заміна екіпажу відбулася в самий останній момент через затемнення на знімку легенів Валерія Кубасова, бортінженера основного складу. Тоді лікарі вважали це можливим туберкульозом.
Корабель успішно зістикувався зі станцією, на якій почали роботу космонавти. Екіпаж не раз стикався з технічними проблемами, проте їх вдавалося вирішити самостійно. 29 червня «Союз-11» мав здійснити посадку на Землі. Корабель успішно сів, але всередині нього були загиблі космонавти. Як з'ясувалося пізніше, сталася розгерметизація: у вентиляційному клапані з'явилася діра, і льотчики опинилися буквально у вакуумі.
Будь космонавти в скафандрах в той момент, трагедії вдалося б уникнути. Від їх використання відмовилися через економію місця в кабіні. Загибель екіпажу «Союзу-11» була величезним потрясінням для всього Радянського Союзу.
«Челленджер»
Шатл «Челленджер» здійснив десять стартів у космос. 28 січня 1986 року відбувся останній запуск, що закінчився загибеллю екіпажу з семи осіб. Серед них був один непрофесійний астронавт - вчителька Кріста МакОліфф, яка виграла в загальнонаціональному конкурсі, організованому з ініціативи президента США Рональда Рейгана, можливість полетіти в космос. За підготовкою до запуску і першими хвилинами польоту стежили всі американці - старт у космічному центрі транслювався по телебаченню, диктор коментував те, що відбувається.
На 73-й секунді шатл зник у величезній білій хмарі диму - стався вибух. Кабіна з'єдналася з екіпажами розбилася об воду. Подія, що почалася святом, закінчилася найбільшою катастрофою в історії пілотованої космонавтики.