На початку двадцятого століття вийшла у світ невелика книжка італійського професора психіатра Джузеппе Лаппоні, присвячена проблемам спіритизму і гіпнотизму. Автор книги розповідає на її сторінках, зокрема, про обставини цілої серії дуже дивних подій, які він розслідував особисто. Лаппоні опитав усіх їхніх учасників, вникаючи в усі деталі.
Звіт про результати свого розслідування він опублікував у згаданій книжці, виданій малим тиражем і нині практично майже геть забутій навіть у його рідній Італії. У Росії також виходила брошура Лаппоні.
Дивні події, про які піде мова, стосуються дітей італійської сім'ї Пансіні, яка проживала в містечку Руво. А почалася вся ця абсолютно вражаюча історія в 1901 році.
Одного вечора маленький Альфред, будучи семи років від роду, несподівано заснув у кімнаті, де в той момент його батьки і їхні приятелі розважалися - проводили сеанс спіритизму. Під час наступних сеансів він знову швидко засипав. При цьому дитина говорила уві сні не властивим їй по тембру голосом. Мовив як людина, яка піднаторіла в ораторському мистецтві.
Іноді він починав розмовляти іноземними мовами - грецькою, французькою, латиною або ж декламував напам'ять без єдиної помилки великі уривки з «Божественної комедії» Данте. Через кілька місяців батьки відправили сина на навчання в Бітонтську семінарію.
Кілька років Альфред справно і спокійно вчився там. Однак і в семінарії траплялися з ним дивовижні явища. Коли хтось дивився на нього, подумки задумуючи питання, маленький Альфред відразу ж письмово відповідав на нього. У десятирічному віці він покинув семінарію і повернувся додому. У його батьків не було коштів, щоб оплачувати його подальше навчання там.
І відразу ж почалися в будинку сім'ї Пансіні нові аномальні явища, в круговерть яких нарівні з Альфредом виявився залученим його молодший брат - восьмирічний Павло. Якось раз обидві дитини перебували разом з батьками на центральній площі їхнього рідного містечка Руво.
Було дев'ять годин ранку, коли обидва вони в буквальному сенсі цих слів розтанули в повітрі.
Через півгодини монахи монастиря капуцинів у зовсім іншому місті Мольфетті виявили обох дітей бродячими в повній розгубленості перед стінами монастиря.
Іншого разу, коли в середині дня сімейство Пансіні готувалося до обіду, маленького Павла послали в найближчу лавку купити пляшку вина. Дитину прочекали добрих півгодини, але вона так і не повернулася з лавки. Тим часом зник кудись з дому і його старший брат Альфред.
Далі сталося щось небувале! Обидва хлопчики усвідомили себе невеликими барками, що прямували Середземним морем до порту Трінітаполі. Приголомшені цим, вони почали так сильно плакати, що господар барки, який повірив «дикій» розповіді двох дітей, що з'явилися раптово на борту корабля невість звідки, повернув свою барку назад.
Він привіз хлопчиків в одне прибережне містечко, від якого було недалеко до рідного міста наших братів. На березі знайшовся добрий ремісник, який взяв на себе працю супроводити дітей до порогу їхнього будинку в містечку Руво.
У наступні дні обидві дитини, миттєво зникаючи з Руво, оголошувалися то в Бішельє, то в Маріотті, то в Терліції, то в інших містах. А назад їх привозили за наказом місцевої влади, вже сповіщених про цю «дивну парочку зачарованих хлопчаків, які вміють миттєво перестрибувати з одного міста в інше».
Таке продовжувало відбуватися з Альфредом і Павлом і в наступні місяці. Їхня мати, ридаючи в повний голос, повела своїх дітей до місцевого градоначальника сеньйора Берарді. І почала благати того, щоб він допоміг їй знову влаштувати Альфреда в семінарію, покинуту ім. вона хотіла прибрати його подалі від міста, по якому стали поширюватися зловісні чутки про «чортівню», що творилася в сімействі Пансіні.
Поки сеньйор Берарді обговорював з жінкою її прохання, діти раптово зникли з кімнати прямо на очах здивованого градоначальника, якого цей факт потряс до глибини душі. За його наказом і за його особистої грошової підтримки Альфреда знову відправили в семінарію.
Сталося це, само собою, лише після того, як Альфреда і молодшого його брата в який вже раз поспіль «відловили» в одному з сусідніх міст.
Вторинне перебування Альфреда в семінарії явно пішло на користь йому. З плином років він повністю втратив свої вищою мірою дивовижні надприродні здібності.