Трагедія планети Фаетон

Між Марсом і Юпітером знаходиться пояс астероїдів, що складається з безлічі невеликих космічних тіл, що проносяться в космічному просторі навколо Сонця. На думку ряду вчених, вони є фрагментами загиблої планети № 5, названої Фаетоном. Ніхто не знає, що стало причиною загибелі цієї планети, чи було на ній життя і чи може наша Земля повторити її долю.

ЗАМІСТЬ ПЛАНЕТИ-ТИСЯЧІ АСТЕРОЇДІВ

Фаетон називають гіпотетичною планетою, чи існувала вона насправді в далекому минулому - це велике питання, що досі викликає гарячі дискусії серед вчених. Як же була «відкрита» планета, яку ніхто ніколи не бачив? Це сталося в XVIII столітті, коли німецькі астрономи Іван Тіціус і Йоганн Боде спільними зусиллями сформулювали так зване правило Тіциуса - Боде.


Згідно з цим правилом, відстані відомих тоді планет від Сонця підпорядковувалися певній математичній закономірності, завдяки якій можна було розрахувати, де знаходяться ще не відкриті планети.

Те, що це «правило Тіциуса - Боде» вірно і реально працює, було доведено подальшими відкриттями Урана, Нептуна і Плутона. Ще в 1781 році після відкриття Урану вперше виникло питання про «планету № 5», яка, згідно з правилом, повинна була перебувати між Марсом і Юпітером.

Почалися пошуки цієї відсутньої п'ятої планети, за які взялася група з 24 астрономів.

Так вже вийшло, що цю групу в 1801 році випередив італійський астроном Джузеппе П'яцці, він відкрив на передбаченій орбіті карликову планету Цереру, яка була занадто мала, щоб вважати її «планетою № 5».

Коли в 1802 році астроном Генріх Ольберс на близькій орбіті відкрив ще одну карликову планету Палладу, він припустив, що всі ці невеликі космічні тіла є фрагментами колись існуючої великої планети.

Після цього Ольберс розрахував, де можна шукати нові карликові планети. Вже в 1804 році в передреченому вченим місці була відкрита Юнона, а через три роки сам Ольберс відкрив Весту.


Гіпотеза Ольберса про загиблу п'яту планету, що отримала згодом назву Фаетон на честь міфічного героя, сина бога Сонця Геліоса, була настільки правдоподібною, що на тривалий період вона стала загальновизнаною. У наступні десятиліття були відкриті сотні нових астероїдів, а потім і тисячі. За різними оцінками, в поясі астероїдів знаходиться від двох до чотирьох тисяч відносно великих космічних тіл, ну а кількість різної дрібниці може налічувати сотні тисяч об'єктів.

За приблизними підрахунками, якби з усіх тіл поясу астероїдів «зліпити» одну велику кулю, то вийшла б планета діаметром близько 5900 кілометрів. Вона була б більше Меркурія (4878 км), але менше Марса (6780 км).

Якщо така значна планета насправді існувала, що могло стати причиною її руйнування на настільки велику кількість фрагментів?

ВИНА ЮПІТЕРА ЧИ АТОМНА ВІЙНА?

Найпростіше і найкоротше за викладом пояснення загибелі планети Фаетон пов'язане з гігантом Юпітером. Згідно з однією з гіпотез, Фаетон зруйнувався під впливом потужної гравітації планети-гіганта. Юпітер просто «розірвав» сусідню планету за сприяння гравітаційного поля Марса.

Руйнування Фаетона могло статися при тісному зближенні з Юпітером, яке сталося з невідомої нам причини. Правда, скептики вважають, що в результаті вибуху планети сильно постраждав би і сам Юпітер, і система його супутників.

Згідно з розрахунками однієї групи вчених, руйнування Фаетона сталося 16 млн років тому, а ось на відновлення всіх параметрів Юпітера після вибуху пішло б не менше 2 мільярдів років. Виходить, що руйнування Фаетона якщо і сталося, то сталося не 16 мільйонів, а мільярди років тому. На користь цього припущення говорить і астероїд, який знищив динозаврів 65 мільйонів років тому; якщо Фаетон зруйнувався 16 мільйонів років тому, то звідки він взявся?

Є й інші гіпотези, що пояснюють руйнування Фаетона. Згідно з однією з них, через занадто швидке добове обертання планету розірвала відцентрова сила. А ось за іншою гіпотезою, Фаетон став жертвою зіткнення зі своїм власним супутником. Мабуть, найцікавішу гіпотезу запропонували письменники-фантасти, які в ряді творів пов'язали руйнування Фаетона з атомною війною, розв'язаною його мешканцями. Були завдані настільки потужні ядерні удари, що планета не витримала і розвалилася.


Як варіант цієї гіпотези існує припущення, що цивілізація Фаетона воювала з цивілізацією Марса. Після обміну найпотужнішими ядерними ударами Червона планета стала безжиттєвою, а Фаетон повністю зруйнувався.

Комусь дана гіпотеза здасться занадто фантастичною і неймовірною, проте нещодавно відомий астрофізик Джон Бранд^ г заявив, що причиною загибелі життя на Марсі стали два найпотужніших ядерних удари, завданих з космосу мільйони років тому.

До речі, в цю гіпотезу вписується і таємниця тектитів, загадкових утворень, схожих на склоподібні шлаки, які утворюються в місцях наземних ядерних вибухів. Одні вважають, що тектити - це сліди стародавньої атомної війни, яка колись сталася на Землі, інші бачать в тектитах осколки скляних метеоритів.

Відомий астроном Фелікс Зігель вважав, що якщо скляні метеорити насправді існують, то вони утворилися в результаті ядерних вибухів на якомусь з великих космічних тіл. Може, цим тілом був Фаетон?

КОЛИ МІСЯЦЯ ЩЕ НЕ БУЛО

Вже згаданий вище радянський астроном Фелікс Юрійович Зігель свого часу розробив вельми цікаву гіпотезу. Вчений припустив, що колись на загальній орбіті навколо Сонця оберталася трипланетна система, що складається з Марса, Фаетона і Місяця. Катастрофа, що перетворила Фаетон на тисячі уламків, порушила рівновагу цієї системи, в результаті Марс і Місяць опинилися на більш близьких до Сонця орбітах.


Пішов розігрів цих космічних тіл, Марс втратив, більшу частину своєї атмосфери, а Місяць - всю. Закінчилося це тим, що Місяць, опинившись поблизу від Землі, був «захоплений» нашою планетою.

Цікаво, що існують історичні відомості про відсутність Місяця на небі в допотопні часи. У III столітті до н. е. головний наглядач Александрійської бібліотеки Аполлоній Родіус написав, що був час, коли на земному небі не було Місяця. Цю інформацію Родіус отримав, перечитуючи найдавніші рукописи, які згоріли разом з бібліотекою. У найдавніших міфах бушменів Південної Африки також говориться про те, що до Потопу нічне небо висвітлювали лише зірки. Відсутні відомості про Місяць і в найбільш стародавніх хроніках майя.

Відомий письменник і дослідник А. Горбовський вважає, що Фаетон загинув 11652 роки тому, зауважте, це близько 12 тисяч років тому. До цього часу деякі дослідники ставлять появу на небосхилі Місяця і глобальну катастрофу - Всесвітній потоп.

«Причаливши» до Землі, Місяць, без сумніву, і спричинив це лихо, яке знайшло відображення в міфах і переказах практично всіх народів нашої планети. Дивовижно, але існує гіпотеза, що Місяць є ядром зруйнованого Фаетона!

А МОЖЕ, ФАЕТОН ВСЬОГО ЛИШЕ МІФ?

Загальновизнаним існування в далекому минулому планети Фаетон було лише до другої половини 40-х років XX століття. Після появи космогонічної теорії О. Ю. Шмідта про освіту планет багато вчених стали говорити про те, що пояс астероїдів є лише «заготовкою» для планети, що не відбулася.


Вона не змогла сформуватися через гравітаційний вплив Юпітера. Тобто планета-гігант не руйнувала Фаетон, вона просто не дала йому утворитися.

Не на користь гіпотези Ольберса про Фаетона говорять і деякі розрахунки. Наприклад, московський астроном А. Н. Чибісов спробував за законами небесної механіки як би «скласти» всі астероїди разом і вирахувати приблизну орбіту зруйнованої планети.

Після проведених розрахунків вчений дійшов висновку, що немає можливості визначити ні область, де сталося руйнування планети, ні орбіту її руху до вибуху.

А ось азербайджанський вчений Г.Ф. Султанов, навпаки, спробував розрахувати, як розподілилися б фрагменти планети при її вибуху. Відмінності в розподілі виявилися настільки великими, що немає підстав говорити про вибух єдиного космічного тіла.

Протиставити цим розрахункам можна тільки те, що за тривалий час після загибелі Фаетона під впливом планетних обурень орбіти астероїдів сильно змінилися і переплуталися, встановити тепер їх початкові параметри вже неможливо.


Але для тих, хто вірить, що Фаетон колись існував, все ж є приємна новина. Порівняно недавно палеонтологи знайшли в кам'яних метеоритах скам'янілі бактерії, схожі на ціанобактерії, що живуть на Землі в гірських породах і гарячих джерелах. Вчені не сумніваються, що ці метеорити утворилися з уламків планети, на якій було життя. Цією планетою міг бути Фаетон.

COM_SPPAGEBUILDER_NO_ITEMS_FOUND