Запитання читача:
Донька (3 роки 7 міс.) відвідує дитсадок. Минулого тижня хлопчик у групі прищемив їй пальчик дверима. Приблизно відтоді стала плаксивою, ходить за мною хвостом, боїться залишатися в кімнаті одна, каже, що боїться темряви. Просить сидіти з нею поруч при перегляді тв, а якщо тихесенько йти біжить слідом, плаче. Раніше не боялася нічого, і раптом якась паніка і вдень і ввечері страх залишатися в кімнаті. Не знаю в чому причина. Як правильно поговорити і виправити ситуацію?
Доброго дня, люба читачка! Спасибі за Ваше запитання.
Я вважаю, що ситуація з пальчиком і нинішня поведінка доньки ніяк не пов'язані одна з одною події. І єдине, що могло «ув'язати» їх між собою - це Ваша реакція. Якби ми спілкувалися з Вами особисто, я поставила б Вам два запитання:
- Як Ви прореагували на ситуацію з пальцем? Шкодували доньку?
- Як Ви зараз реагуєте на її плач?
Однак, у нас з Вами письмова консультація, тому я буду виходити з припущень.
Мої припущення такі:
Як любляча мама Ви доньку і її пальчик, зрозуміло, пошкодували, заспокоювали її і т. д., тобто зробили з цієї маленьку подію, при якій дитині дісталося трохи більше маминої уваги, турботи і ласки, ніж зазвичай. Який висновок зробить з цього будь-яка нормальна, здорова і кмітлива дитина? Правильно. Бути нещасним вигідно. Але пальчик швидко одужав, та й, взагалі, не будете ж Ви кожен день протягом місяця це згадувати. І тоді Ваша чудова донька придумала гру «Я боюся». Спочатку спробувала - Ви зреагували належним чином. І тепер, коли їй хочеться Вашої уваги, вона демонструє Вам сльози і «страшні страхи».
І що ж тепер робити?
- Зробити так, щоб дитині «боятися» і плакати було не вигідно. Наприклад, як тільки донька починає свій маленький «спектакль», Ви абсолютно спокійним голосом говорите наступне: «Сонечко, у нас вдома боятися і плакати можна тільки там-то (визначте місце в квартирі), ти йди там поридай від страху, а потім повертайся і ми з тобою книжку почитаємо (пограємо, помалюємо і т. д.)»
- Як варіант, попросіть доньку пояснити Вам, що означає «боюся». Варіанти типу «боюся - це коли страшно» не повинні Вас задовольнити. Нехай конкретно і детально розповість, що вона при цьому відчуває, що думає, що робить. Потім гіперболізуйте, доведіть до абсурду всі ознаки, які вона перерахувала. Якщо «трясуся», то всерйоз, всім тілом і дуже сильно. Ваше завдання - перетворити все на жарт, зробити так, щоб дитина почала сміятися над страхом. Адже, як відомо, сміх - це найкращий спосіб знецінити страх.
- Поясніть доньці, що найпростіший спосіб отримати Вашу увагу і турботу - це попросити. Тобто, коли наступного разу їй захочеться побути з Вами, вона просто скаже Вам про це, і Ви обов'язково придумаєте, як все організувати. Вчіть дитину взаємодіяти не вдаючись до сльозів і примх.
З найкращими побажаннями Вам і Вашій доньці.