Закоханість і депресія
Закоханість і депресія
Психологи виявили, що депресивний тип особистості значно частіше схильний до закоханості. Якщо любов покликана розвинути найкращі сторони людської натури, то для психіки людей, схильних до депресій, вона таїть небезпеку. При цьому любов не обов'язково повинна бути нерозділеною, але будь-які емоції, почуття і переживання підштовхують їх до кризи.
Основна причина - страх втрати або закінчення партнерських відносин. Іноді цей страх призводить до шантажування партнера, і навіть погроз самогубства. З одного боку людина потребує близькості, з іншого боку, вона не приносить їй великого задоволення. Такий стан схожий з психікою примхливої дитини, яка розцінює найменшу потребу матері в дистанції, як ознаку того, що її більше не люблять. Щирість почуттів - це найважливіший елемент любові, тому депресивній людині слід розібратися: наскільки сильно він сам потребує того, кого вважає своїм коханим?..
Отримавши досвід спілкування з матір'ю на ранній стадії розвитку, кожна людина формує для себе суто індивідуальне поняття любові і прихильності. Одні набувають справжньої здатності любити, іншими рухає глибоке почуття прихильності до партнера, але без готовності до самовіддачі і жертовності. Останні не охоче переносять життєві труднощі, а особистість партнера лише вселяє їм почуття безпеки. Безпричинна прихильність плутається з любов'ю і свідчить про розлади депресивної особистості. Партнерські взаємини ще не означають духовної близькості, але люблячи партнера, депресивна особистість прагне повністю ідентифікуватися з ним, а відмова від максимального зближення приносить їй душевні страждання. Така особистість не може вільно розвиватися, втрачає індивідуальність і впадає в повну залежність від волі партнера.
Психо-сексуальність депресивних особистостей також таїть у собі приховану небезпеку. Іноді залежність від партнера формує форми мазохізму, аж до абсолютної покірності. Депресивна особистість вигадує різні способи утримати об'єкт любові, тим самим може притягнути до себе такого партнера, який шукає і знаходить для себе такий спосіб вирішення власних проблем... Такі садо-мазохістичні відносини ще більше нашкодять депресивній особистості, а замість компенсації дефіциту любові, вона ризикує отримати психічний розлад.
Багато депресивних осіб одружуються, потім розлучаються, знову намагаючись ухопитися за нового партнера і пристосуватися до нього, оскільки не виносять самотності. Нова любов пожирає їх, знову стираються кордони «Я» і «Ти». Виявляється підвищена турботливість, за якою таїться панівний потяг втекти від страху втрати. Фраза «якщо ти мене більше не любиш, то я більше не хочу жити» викликає у партнера природну захисну реакцію: позбутися тяжкого тягаря чужого життя.
Самоаналіз депресивної особистості починається зі зміни мотивації своїх прихильностей. Не слід також змушувати партнера відчувати почуття провини, покладати на нього вантаж своїх проблем. Чим глибше прихильність, тим більше ми боїмося бути покинутими, але слід пам'ятати про те, що ніхто і ніколи не дасть нам гарантії безпеки від страху втрати. Дистанція партнерів необхідна, оскільки кожна людина має право на свій внутрішній світ, а не є «придатком» любові. Не довіряючи самостійності партнера, ми збільшуємо небезпеку втрати або сприяємо переходу любові в ненависть.
Автор: Софія Шевчук
для сайту therapy.by