5. Залякування.
Залякування - це драматизована загроза фізичного або психологічного насильства над людиною і її близькими з метою підпорядкування об'єкта чужій волі. На відміну від рафінованого шантажу, інформація, що компроментує, при цьому не задіюється.
Залякування найчастіше використовують для:
- отримання інформації;
- вербування;
- насильницького примусу до будь-якої дії;
- приструнювання об'єкта, який «зарвався»... Стандартним мотиватором людської поведінки при акціях залякування є реальне побоювання за:
- фізичну безпеку (себе і своїх близьких);
- збереження своєї власності;
- нормальне функціонування своєї справи (бізнесу, хобі...).
Використовуючи чуже почуття страху корисно знати, що:
- відомі кілька градацій страху: переляк (перша реакція на загрозу), тривога (почуття невизначеності при очікуванні несприятливого розвитку подій), острах (реагування на реально видиму небезпеку), паніка (неконтрольований тваринний страх);
- у кожного суб'єкта існує межа психічної витривалості, за перевищенням якої він не здатний на подальший опір емоції страху, впадаючи в хаотичну поведінку або якесь заціпеніння;
- шок, що виникає від страху, зазвичай триває від 15 до 30 хвилин;
- фізіологічними проявами страху є: посилене серцебиття, тремтіння, слабкість, м'язова загальмованість, пересихання рота і горла, пітливість, нудота, запаморочення, нестача повітря, урчання в животі, часті позиви до сечовипускання, мимовільне опорожнення шлунка і сечового міхура...;
- впливаючи на психіку, страх викликає порушення сприйняття, засмучує пам'ять і мислення і не дає можливості зосередитися на виконуваній роботі;
- найсильніший страх зазвичай виникає при явній загрозі власному життю і життю найбільш близьких людині осіб;
- коли суб'єкт вважає, що є якийсь вихід із становища, але він не може ним скористатися - тоді виникає паніка;
- страх перед невідомим завжди більш болісний, ніж страх перед видимою і зрозумілою небезпекою; коли люди не знають, що їх очікує, зазвичай очікують гіршого;
- розпалюванню страху сприяє як вимушена бездіяльність, так і втрата надії та невідомість;
- страх перед смертю значно посилюється в процесі її очікування;
- більш схильні всього побоюватися люди з розірваними в минулому шлюбами, а також рано одружені або вчинили якесь правопорушення.
Використовуючи залякування, врахуйте, що:
- різка вимога, допустима по відношенню до сангвініка або флегматику, здатна викликати вибух обурення у холерика і пригніченість у меланхоліка;
- втомлені фізично або морально люди значно покірніші і податливіші, ніж відпочилі і самовпевнені;
- суб'єкти з сильним типом нервової системи при перевтомі поводяться як люди зі слабким психотипом;
- раптове зрушення у налагоджених взаєминах у осіб зі слабким типом нервової системи зазвичай викликає психічну травму, а простіше кажучи, розгубленість, страх і розпач; при сильному психотипі подібні реакції зазвичай менш проявлені;
- цигани, а також європейці з темними очима і волоссям помітно менш схильні до страху, ніж малі народи півночі (чукчі...) або блакитноокі блондини;
- почуття безсилля і страху нескладно викликати хімічним шляхом, підмішуючи, наприклад, в тютюн сушений волошка або вводячи будь-яким способом в організм (разом з питтям, уколом або через контакти зі шкірою...) суміш люміналу з лофорою або гідрохлорид йохімбіну.
Класичні схеми залякування такі:
Варіант 1.
- проглядається досьє об'єкта з оцінкою його ймовірної реакції на явну загрозу;
- якщо він трусоват, планується і виконується ряд акцій, спрямованих на розтрощення його волі (психологічне і фізичне тероризування...), причому без пред'явлення людині будь-яких умов і пояснень;
- при основному контакті фізичного побиття немає, але чітко кажуть, що воно буде, якщо об'єкт не підкориться пред'явленим йому вимогам.
Варіант 2.
- переглядаючи досьє об'єкта, визначають те, чим він гранично дорожить (наприклад, це - автомобіль...);
- висловлюється ввічлива ділова пропозиція;
- у разі відмови, здійснюється попереджувальна акція (каністра з пальним на даху гаража...);
- при повторній відмові, проводиться форсоване попередження (ще одна каністра з пальним, плюс коробок з сірниками...);
- якщо знову відмова - загроза тут же реалізується (гараж з машиною спалюють...) і робиться вже не пропозиція, а вимога.
Варіант 3.
- переглядаючи досьє об'єкта, відшукують там особливо близьких йому людей;
- проти відібраних персон здійснюють тероризуючі акції ступінчато посилюваної агресивності;
- об "єкти стикаються з альтернативою: життя і здоров'я улюбленого обличчя або...;
- якщо «улюблена особа» має явний вплив на об'єкти, подібну альтернативу можна уявити і їй;
- продумуються заходи, що заважають людині скористатися допомогою офіційних або кримінальних структур, або кудись сховати значущу особу (можливо, втім, розрахувати так, що за сприянням або радою об'єкт сам звернеться до вас...);
- страхуючись від подальших неприємностей, у жертви отримують компромат на самого себе або інших.
Варіант 4.
- переглядаючи досьє об'єкта, визначають осіб (діти, дружина, коханка...) або майно (тварина, колекція...), які йому особливо дороги, і ретельно прикидають, чи має якийсь сенс активність проти них;
- здійснюється (або імітується) спроба викрадення обраної персони (або речі...);
- об'єкту повідомляють про викрадення, поставивши перед ним конкретну альтернативу;
- продумують заходи, що перешкоджають людині вдатися до допомоги інших;
- беруться під контроль контакти (прослуховування телефону...) і поведінка (стеження...) об'єкта;
- об'єкту доставляють листи, а також аудіо - і відеозаписи викраденого, з душещипальним благанням останнього про допомогу і якимось підтвердженням (фото зі свіжою газетою, короткий контакт по телефону...), що той поки ще живий;
- об'єкта дуже конкретно переконують (відрізана мочка вуха...) в серйозності своїх намірів;
- намагаються домогтися від об'єкта компромату на самого себе або його близьких і засвідчуються в реальності отриманого;
- задіюють різноманітні запобіжні заходи від неприємностей з боку викраденої людини як свідка;
- після отримання бажаного, викрадений звільняється, а об'єкта контролюють через поданий ним компромат;
- (можливий витончений варіант, коли «улюблене обличчя» саме дає себе «викрасти», намагаючись відвести від головного об'єкта реальну або надуману загрозу).
При попередньому тероризуванні людини найчастіше використовують такі акції як:
- «порожні» або загрозливі і ображаючі дзвінки по телефону;
- розміщення специфічних оголошень у газеті або розклеювання їх на вулиці із зазначенням там адреси та телефону;
- залякування ділового партнера;
- побиття як самого об'єкта, так і того, кого він любить;
- розігрування спроби викрадення, або замаху;
- обстріл з вогнепальної зброї вікон квартири;
- псування або підрив дверей квартири або офісу;
- вторгнення з псуванням майна;
- підпал або підрив будівлі (котеджу, дачі, гаража, офісу...), а також особистого автомобіля;
- блокування телефону, водопостачання, опалення та електрики...
В імпровізованих варіантах використовують сильно лякаючі дії, що реально загрожують життю даної людини і її близьких, причому період на обмірковування тут різко обмежують. Конкретика задіяного трюку визначається можливостями і винахідливістю виконавця, наприклад:
- засовування стовбура зброї у вухо;
Психологія bookap
- ніж поперек гортані з можливим надрізанням шкіри;
- окатування бензином і демонстрація запальнички...