Епоетин бета

Профілактика та лікування анемії при онкологічних захворюваннях

Режим дозування препарату залежить від показу:

• солідні пухлини у пацієнтів, які отримують хіміотерапію (у разі показника Hb до хіміотерапії - 130 г/л): Епоетин бета призначають п/к у початковій тижневій дозі 450 МЕ в 3 або 7 введень. Якщо рівень Hb підвищується недостатньо, через 4 тижні дозу збільшують удвічі. Після закінчення хіміотерапії лікування продовжують до 3 тижнів. Коли під час першого курсу хіміотерапії, незважаючи на стимуляцію гемопоезу препаратом, рівень Hb знижується більш ніж на 10 г/л, подальше застосування Епоетину бета швидше за все буде неефективним. Слід уникати зростання HB > 20 г/л на місяць, якщо це сталося, дозу зменшують удвічі. Якщо у пацієнта виявляється Hb > 140 г/л, препарат скасовують до зменшення цього показника до ^ 120 г/л, після цього терапію анемії відновлюють у тижневій дозі, вдвічі меншій від попередньої;
• мієломна хвороба, неходжкінські лімфоми низького ступеня злоякісності: Епоетин бета призначають п/к у початковій тижневій дозі 450 МЕ в 1, 3 або 7 введень. Якщо рівень Hb підвищується недостатньо (менше ніж на 10 г/л), через 4 тижні дозу збільшують вдвічі. У разі відсутності підвищення Hb через 8 тижнів хоча б на 10 г/л, препарат скасовують. Максимально допустима тижнева доза - 900 МЕ/кг;
• хронічний лімфоцитарний лейкоз у пацієнтів, які отримують хіміотерапію: Епоетин бета призначають п/к у початковій тижневій дозі 450 МЕ в 1, 3 або 7 введень. При необхідності через 4 тижні дозу подвоюють. Максимально допустима доза становить 900 МЕ/кг. Після закінчення хіміотерапії лікування продовжують до 4 тижнів. Якщо протягом перших 4 тижнів рівень Hb збільшується більше ніж на 20 г/л, дозу знижують удвічі. У разі підвищення у пацієнта показника Hb > 140 р/л, Епоетин бета скасовують до моменту його зниження до 130 г/л. Після цього лікування відновлюють у дозі, що становить 50% від попередньої початкової дози, за умови, що саме недостатність еритропоетину є найбільш вірогідною причиною анемії.

Підготовка хворих до забору донорської крові для подальшої аутогемотрансфузії

Епоетин бета вводять в/в або п/к 2 рази на тиждень курсом 4 тижні. Якщо показник Ht (^ 33%) дозволяє здійснити забір крові, препарат вводять наприкінці процедури.

Дозу лікар встановлює індивідуально, враховуючи еритроцитарний резерв пацієнта і обсяг крові, необхідний для аутотрансфузії. Максимальна тижнева доза при в/в введенні - 1600 МЕ/кг, при п/к застосуванні - 1200 МЕ/кг.

Протягом усього лікувального курсу рівень Ht не повинен перевищувати 48%.

Профілактика анемії у недоношених новонароджених

Епоетин бета вводять п/к 3 рази на тиждень по 250 МЕ/кг протягом 6 тижнів.

Починати лікування рекомендується якомога раніше, оптимально - з третього дня життя дитини.

Побічні дії

• з боку імунної системи: свербіж, шкірні висипання, крапивниця; рідко - анафілактоїдні реакції;
• з боку органів кроветворення: рідко - дозозалежний тромбоцитоз, особливо після в/в введення Епоетину бета (не перевищує межі норми і зникає при продовженні терапії); рідко - утворення нейтралізуючих антитіл до препарату, що може супроводжуватися розвитком парціальної червоноклітинної аплазії;
• з боку серцево-судинної системи: часто - підвищення артеріального тиску (АД) або посилення вже наявної артеріальної гіпертензії (особливо в разі швидкого підвищення гематокриту); можливі - тромбоемболія (достовірний зв'язок із застосуванням Епоетину бета не встановлено), тромбоз шунтів (можливо, внаслідок неадекватної гепаринізації, особливо у пацієнтів з тенденцією до гіпотонії або ускладненнями артеріовенозної фістули, такими як аневризма або стеноз), гіпертонічний криз з явищами енцефалопатії (витворність свідомості до головноти,
• лабораторні показники: зниження ферритину, що супроводжується підвищенням гематокриту (переважно у недоношених дітей в період 12-14 дня життя), зниження сироваткових показників обміну заліза; у пацієнтів з уремією - гіперфосфатемія, гіперкаліємія;
• інші: головний біль (включаючи мігренеподібний біль, що виникає раптово); рідко (особливо на початку лікування) - реакції в місці введення, грипоподібні симптоми (озноб, лихоманка, нездужання, біль в кінцівках, головний біль, оссалгія).

Передозування

Епоетин бета характеризується дуже широким терапевтичним індексом, проте необхідно враховувати індивідуальну відповідь пацієнта на препарат на початку терапії. Можливе формування надмірної фармакодинамічної відповіді, тобто розвиток надмірного еритропоезу з серцево-судинними ускладненнями, що загрожують життю.

У разі високого показника гемоглобіну Епоетин бета слід тимчасово скасувати. При необхідності проводять флеботомію.

Особливі вказівки

У зв'язку з ризиком розвитку анафілактоїдних реакцій введення першої дози препарату має здійснюватися під ретельним лікарським контролем.

У період терапії необхідно періодично перевіряти показники гематокриту і гемоглобіну до досягнення значень 30-35% і 100-120 г/л відповідно, далі контроль слід здійснювати 1 раз на тиждень.

У перші 8 тижнів застосування препарату необхідно щотижня підраховувати формені елементи крові, особливо тромбоцити. У разі їх збільшення більше ніж на 150 тис ./мкл від вихідної величини Епоетин бета скасовують.

Під час діалізу часто потрібно підвищення дози гепарину (через збільшення гематокриту). При неадекватній гепаринізації є ризик закупорки діалізної системи та розвитку тромбозу шунтів, особливо у пацієнтів з ускладненнями артеріовенозної фістули або тенденцією до гіпотензії. У таких випадках необхідно проводити ранню ревізію шунту і своєчасну профілактику тромбозів (наприклад, прийомом ацетилсаліцилової кислоти). До призначення Епоетину бета повинен бути виключений дефіцит фолієвої кислоти і ціанокобаламіну, оскільки нестача цих речовин сприяє зниженню ефективності препарату.

При швидкому збільшенні гематокриту рекомендується контролювати АД (у тому числі між сеансами гемодіалізу у пацієнтів, які його отримують), особливо ретельно - на початку лікування онкологічних хворих. Підвищення АД купують відповідними лікарськими препаратами, за відсутності ефекту Епоетин бета тимчасово скасовують. У разі виникнення гіпертонічного кризу показано проведення невідкладних заходів.

Онкологічні хворі та пацієнти, які готуються до подальшої аутотрансфузії, на тлі антианемічної терапії схильні до більш високого ризику розвитку тромбоемболічних ускладнень, хоча причинно-наслідковий зв'язок достовірно не встановлено.

При призначенні Епоетину бета перед парканом аутологічної донорської крові дотримуються стандартних рекомендацій щодо процедури донорства: кров беруть тільки у пацієнтів з гематокритом - 33% або гемоглобіном - 110 г/л. Особлива обережність повинна дотримуватися в тому випадку, якщо маса тіла пацієнта менше 50 кг. Обсяг одномоментно крові в цьому випадку не повинен перевищувати 12% від розрахункового обсягу крові донора.

У більшості випадків збільшення гематокриту супроводжується зменшенням концентрації ферритину в сироватці крові. З цієї причини всім пацієнтам з анемією ниркового генезу в разі рівня ферритину < 100 мкг/л або насичення трансферрину < 20% рекомендується приймати всередину препарати заліза в добовій дозі 200-300 мг.

За тими ж принципами лікування препаратами заліза призначають хворим з гематологічними та онкологічними захворюваннями. При мієломній хворобі, неходжкінських лімфомах і хронічному лімфоцитарному лейкозі у пацієнтів з насиченням трансферрину < 25% можливе внутрішньовенне введення препаратів Fe в дозі 100 мг на тиждень.

У пацієнтів, які готуються до здачі крові для подальшої аутотрансфузії, а також мають вказівки на тимчасовий дефіцит заліза, препарати Fe призначають у добовій дозі 300 мг. При цьому лікування починають одночасно із застосуванням Епоетину бета і продовжують його до нормалізації показників ферритину. Якщо і в цьому випадку виникають ознаки нестачі заліза (рівень ферритину - 20 мкг/л або насичення трансферрину < 20%), необхідно розглянути питання про додаткове в/у введенні препаратів Fe.

Недоношеним дітям пероральну терапію препаратами заліза в добовій дозі 2 мг призначають якомога раніше (не пізніше 14 дня життя), надалі їх дозу коригують залежно від концентрації сироваткового ферритину. Якщо концентрація стійко зберігається нижче 100 мкг/мл або є інші ознаки дефіциту заліза, добову дозу препаратів Fe збільшують до 5-10 мг і проводять лікування до купірування симптомів дефіциту заліза.

При неадекватному використанні Епоетину бета здоровими особами (наприклад, у вигляді допінгу) існує ймовірність різкого збільшення гематокриту, що може викликати загрозливі для життя ускладнення з боку серцево-судинної системи.

Вплив на здатність до управління автотранспортом і складними механізмами

У період лікування рекомендується утриматися від виконання потенційно небезпечних видів діяльності.

Застосування під час вагітності та лактації

Досвід застосування Епоетину бета у вагітних і годуючих жінок обмежений, тому препарат використовується тільки у випадках, коли, на думку лікаря, користь перевищує можливі ризики.

Застосування в дитячому віці

У дітей, у тому числі недоношених новонароджених, препарат застосовують за показаннями.

Доза Епоетину бета для дітей і підлітків визначається віком: чим він менший, тим вища доза необхідна. Однак враховуючи індивідуальну варіабельність відповіді на терапію, яку неможливо передбачити, лікування зазвичай починають зі стандартних рекомендованих доз препарату і надалі при необхідності підбирають оптимальну підтримувальну дозу.

При порушеннях функції нирок

Епоетин бета призначають для лікування і профілактики анемії у пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю.

При різкому підвищенні концентрації Al^{3 +} внаслідок лікування ниркової недостатності можливе ослаблення ефекту Епоетину бета. У зв'язку з цим рішення про призначення препарату пацієнтам з нефросклерозом, які не перебувають на діалізі, приймається індивідуально, оскільки є ризик швидкого погіршення ниркової функції. Під час терапії необхідний ретельний контроль концентрації калію і фосфатів у сироватці крові. У разі розвитку гіперкаліємії препарат тимчасово скасовують, поки не нормалізується рівень калію.

При порушеннях функції печінки

Печінкова недостатність є відносним протипоказанням до призначення Епоетину бета, тобто препарат може застосовуватися з особливою обережністю, під ретельним медичним наглядом.

Лікарська взаємодія

Згідно з даними клінічного досвіду застосування Епоетину бета, не було виявлено фактів лікарської несумісності при одночасному прийомі інших препаратів.

В експериментальних дослідженнях встановлено, що еритропоетин не посилює мієлотоксичну дію таких цитостатиків, як  позид, циклофосфамід, цисплатин, фторурацил.

Щоб уникнути зниження активності Епоетину бета і його можливої несумісності заборонено змішування препарату з іншими лікарськими розчинами.

Аналоги

Аналогами Епоетину бета є Аранесп, Аепрін, Бінокрит, Веро-Епоетін, Мірцера, Револейд, Рекормон, Епокрін, Епостім, Епоратіо, Еральфон, Епрекс, Еритростім, Еритропоетін.

Терміни та умови зберігання

Зберігати при температурі від 2 до 8 ° С в оригінальній упаковці в сухому місці, недоступному для дітей, захищеному від світла.

Термін придатності - 2 роки.

Умови відпустки з аптек

Відпускається за рецептом.

Відгуки про Епоетина бета

Препарат застосовується в основному при наявності серйозних показань, у тому числі для профілактики анемії. Ймовірно, з цієї причини відгуки про Епоетина бета на медичних форумах і сайтах відсутні.